Арбітр,
оператор, упертий
оптиміст.

Падуя, 2007.

Я почав суддівство в Associazione Italiana Arbitri у 2007 році. Мені було дев’ятнадцять. Спорядження коштувало більше, ніж я заробляв за місяць цієї роботи. Чого це мене навчило — і чого не вчать на курсах — це як стати перед двадцятьма двома дорослими чоловіками, які не хочуть тебе там бачити, і ухвалити рішення, яке зможеш захищати за годину, за тиждень, за десять років. Футбол — єдина професія, де якість твоєї роботи вимірюється тим, наскільки мало хто її помітив.

Довгий час я думав, що суддівство й бізнес — це дві різні кар’єри. Зараз я думаю, що це одна й та сама: читати гру, бачити на п’ять секунд уперед, ухвалити рішення, прийняти удар, повторити. Масштаб змінюється. Робота — ні.

Київ, 2015.

Я переїхав в Україну на те, що сам собі казав «на рік». План був попрацювати над торговим проєктом, що з’єднує італійський малий і середній бізнес з виробниками в Східній Європі. Проєкт протривав шість місяців. Країна мене залишила в себе.

У Києві я знайшов країну, повну людей, які вміють робити речі — красиві, точні, складні речі — і майже жодної інфраструктури, щоб продавати їх поза пострадянськими торговими коридорами. Покупці в Берліні й Мілані не знали, які фабрики тут існують. Фабрики не знали, чого хочуть європейські покупці, що таке відповідність вимогам, як виставити інвойс у валюті, відмінній від гривні. Пробіл був не в продукті. Пробіл був у комунікаціях і інфраструктурі.

Faktorist, 2018.

Ми запустили Faktorist як каталог і чат. Троє покупців у Польщі, одинадцять фабрик біля Львова, одна група в Telegram і дуже багато перекладу. На другий рік ми вже робили реальний GMV, і архітектура «один великий чат» збиралася впасти під нами — це я звик розглядати як ознаку: єдине ПЗ, яке варто будувати, — те, для виконання якого клієнти вже переплачують людям, що роблять це погано. Ми побудували платформу навколо того, що вони робили вручну, і їх не довелося переконувати ним користуватися.

Сьогодні Faktorist — це операційний шар оптової торгівлі на кількох ринках, що розвиваються: каталог, замовлення, кредит, логістика — все в одному місці, синхронізовано із системами, якими постачальники вже користуються. Гроші заробляємо нудно: комісія з транзакцій плюс маржа на вбудованому кредитуванні. Теза: наступні великі економіки — Україна, Узбекистан, частини Африки, частини Південно-Східної Азії — потребуватимуть саме цього шару, перш ніж вирости в те, чим вони можуть бути. Ми його будуємо.

2022.

Війна почалася за дві тисячі кілометрів від мого офісу. За тиждень половина команди переїхала в інші країни. За місяць не стало нашого найбільшого клієнта. Ми не закрилися. Ми не «пивотнули». Ми продовжували відвантажувати. #EverythingWillBeOK — це книга, яку я написав про це. Не як воєнну хроніку, бо я не та людина, що має її розповідати, а як польовий гід для тих, хто будує в нестабільні часи. Більшість бізнес-порад припускають, що світ стоїть нерухомо. Моя — припускає, що не стоїть.

Книга продавалася краще, ніж я очікував. Вона стала приводом, з якого почалося чимало розмов. І навчила мене, що видавнича справа — це окреме ремесло, і людей, які роблять його добре, варто слухати.

УПЛ, 2022.

Того ж року я почав судити в Українській Прем’єр-лізі. Працювати у найвищому дивізіоні, поки керуєш компанією, яка випускає ПЗ під час війни проти твоєї країни, — логістична задача з корисним побічним ефектом: ти змушений бути ефективним з увагою. Не можна принести компанію на поле. Не можна принести матч у нараду правління. Розмежування робить обидві роботи кращими.

Кидати суддівство я не збираюся. Після майже двох десятиліть на полі — Падуя, італійські ліги, тепер УПЛ — це досі та робота, що має найчистіший зворотний зв’язок. Більшість тижнів я отримую вирок по власній грі за дев’яносто хвилин. Більшість інших моїх задач займають роки.

Made-in-Ukraine.

У 2024 році ми запустили Made-in-Ukraine — журнал і подкаст про людей, продукти й культуру, що виходять з України прямо зараз. Він з’явився тому, що міжнародна преса писала про Україну переважно в минулому або в майбутньому часі, але майже ніколи — у теперішньому. Тут є компанії, які роблять речі, які ви купили б у будь-якій точці світу. Журнал існує, щоб зробити це очевидним.

FTR, 2025.

Найновіший шматок — FTR, утилітарний токен, побудований навколо торгової мережі Faktorist. Мета конкретна й обмежена: розрахунки та вбудоване кредитування під верифіковану торгову дебіторку. Не спекуляція, не yield-farming, не метавсесвіт. Трейд-фінанс цифровий уже десятиліттями; вузьке місце — не технологія, а довіра між сторонами, які раніше не торгували разом. Токен, керований найбільшими контрагентами мережі, — один зі способів цю довіру запустити.

До чого я будую.

Одна компанія. Одна книга, що зробила свою роботу. Один журнал. Один токен. Одна суддівська кар’єра, що триває. Я пишу есеї, коли є що сказати. Беру кілька кейноутів на рік. Лінія, що проходить через усе, та сама: Італія → Україна → Світ. Падуя навчила читати простір; Україна навчила цей простір будувати; світ — куди робота має йти. На обкладинці — Олександр Кальонов; підпис у книзі — Alex Fox. Це одна людина на різній гучності.

Якщо щось із цього перетинається з тим, над чим працюєте ви — преса, виступи, партнерство — найшвидший канал — це форма зв’язку.